Няня — добрий помічник для батьків зовсім маленької дитини. Дитина зустрічається з нею у себе вдома, почувається досить впевнено і готова знайомитися і спілкуватися з новою людиною.

Якщо нянька — жінка у віці, дитина згодом починає ставитися до неї, як до бабусі, якщо вона — молода жінка, то уявляє її маминою подругою чи сестрою.

Малюк розуміє, що вона — ще одна доросла людина, яка забезпечує йому безпеку і комфорт. Він починає довіряти няньці так само, як довіряв би бабусі чи тітці. Ділові грошові відносини малюку ще не знайомі, тому для нього головне — почуття до людини, з якою він зустрічається, знайомиться, починає спілкуватися і дружити.

Коли дитина виростає і настає час розставатися, діти сумують і скучають за своїми няньками, просять мам зайти до них у гості. Так само діти, які відвідували дитячий садочок,  у школі висловлюють бажання зайти у свій садочок, аби привітатися з вихователькою. Батьки іноді дивуються цьому, згадуючи, як їхні малята кілька років тому вередували і не хотіли залишатися там.

Дуже складна і важлива річ — людська прихильність. Нянька терпляче допомагає дитині пережити перший досвід розставання з батьками, вона співчуває, витримує образи, учить цікавим речам — і при цьому майже не лає (адже вона завжди може відпочити вдома від найпримхливішого малюка, щоб справлятися з його примхами наступного дня).

Дитина цінує терпіння — і відповідає прихильністю. Тому дуже важливо, щоб ставлення дорослих до ситуації «нянька в домі» складалося з урахуванням цього факту, щоб дорослі «не гралися» з почуттями дитини.

Наприклад, якщо батьки і нянька посварилися, і нянька пішла з дому без прощання, дитина може почуватися зрадженою, сердитися на інших людей, стати агресивною до нової няньки. У такому випадку новій няньці буде дуже складно відновити довіру малюка до людей і до себе особисто.

Якщо раптом з'ясовується, що в няньки і мами різні погляди, наприклад, на виховання, чистоту, порядок, слухняність та інше (чого не було помічено на початку спілкування), дитина може розгубитися. Вона почувається ніби розділеною на дві половинки, адже в її віці неможливо сполучити у своїй душі різні погляди на ті самі речі. Дитина намагається «підлаштуватися» то до няньки, то до мами, зазнає фіаско, засмучується, сердиться і, зрештою, вередує.

До речі, єдність вимог важлива не тільки у відносинах батьків з нянькою, але й батьків між собою. Однак у ситуації з нянькою цю єдність можна забезпечити просто поговоривши з нянькою до початку її спілкування з малюком. Отже, важливо пам'ятати, що:

• часта зміна няньок не корисна для малюка: вона руйнує його довіру до світу і затримує перехід до наступного етапу психоемоційного розвитку;
• нянька — не конкурент, а помічник батьків, тому в няньки і мами мають бути вироблені спільні погляди на головні аспекти дитячого виховання;
• коли наближається час розставання з нянькою «назовсім», дитина повинна мати достатньо часу для прощання і можливість зрозуміти, чому вона має розстатися з людиною, до якої звикла.

Г. Кравцова
"Дитина або і кар`єра або Як бути гарними батьками, якщо Ви цілий день на роботі"